75 річниця Великої Перемоги

Великий День Перемоги залишив відбиток на довгі роки.
Тим, хто воював, ми щиро вдячні!
Пишаємося ними і зберігаємо пам'ять про наших героїв!

Альбом пам'яті "Правнуки про прадідів"

74 роки (1943) від дня визволення Мелітополя 

від німецько-фашистських загарбників

Звав тебе фашист «Ворота Криму»,

Мелітополь, в ту страшну війну,

їх відкрити серед куль і диму

Не дозволив рід наш нікому.

     

 

Корреспонденция в газете «Правда» об освобождении города Мелитополя от немецко-фашистских захватчиков

23 октября 1943 г.

На улицах Мелитополя

Перед самым наступлением на Мелитополь разбушевался осенний суховей. Он подымал тучи пыли на старых дорогах, чумацких шляхах. Особенно обижались на суховей связисты я артиллеристы. Пыльный буран срывал провода, шесты времянок, наваливался на щиты орудий, и приходилось покрепче врывать сошняки. Одна только пехота по роптала на непогоду. Ветер был попутный.

Бойцы шутили:

— С таким попутчиком в два раза быстрее дойдешь! Толково дует ветерок — нам в спину, а фрицам в глаза.

Но когда началась атака мелитопольских предместий, попутный ветер оказался встречным. Это произошло не потому, что он переменил направление: переправившись через реку, бойцы пошли в обход противотанковых рвов, пулеметных точек, дзотов, завалов — всех мощных оборонительных сооружений, которыми немцы преградили дорогу в город. Но ни встречный буран, ни свирепый вражеский огонь не смогли задержать наших пехотинцев. Обходной маневр удался. Немцы даже не успели бежать с южной окраины города, — их трупы остались в садах, на огородах, а Мелитополь — город тихих улиц, немощенных переулков и буйных садов. Фронт внезапно ворвался в окраинные кварталы. Стены белых домиков были испещрены осколками снарядов и мин, во на подоконниках еще стояли цветы. Из подвалов, погребов и щелей выходили жители этих кварталов. Они торопились поскорее выбраться из полосы боя и на ходу бросая на землю узлы, торопливо и горячо обнимали наших автоматчиков:

— Дорогие, заждались мы вас!

И хотя не впервые было запыленным, обветренным пехотинцам слышать сердечные слова радости и привета, но на этот раз какое-то особенное волнение охватывало их. Необычайная встреча! Без цветов, без долгих бесед и разговоров. Воинам надо было спешить в бой, женщинам и старикам — подальше от шального.

Впрочем, не все жители этих кварталов торопились уйти из опасной зоны. В разгар боя за один дом, превращенный немцами в опорный пункт, командир отделения разведчиков старший сержант Георгий Сидельников заметил в палисаднике, рядом с автоматчиком Петром Марченко, старика в стеганной фуфайке. Припав щекой к прикладу винтовки, он старательно стрелял в окно дома. В полдень, когда от немцев был очищен не только этот опорный пункт, но и весь квартал, старик сказал Сидельникову:

— Вы не удивляйтесь, товарищ командир, откуда у вас такой стрелок седоусый взялся. Местный я, железнодорожник Девяткин Степан Архипович. До немцев 25 лет в депо слесарничал, а при немцах два года с голоду помирал, да вот, вишь, не умер — крепкий, значит. Как почуяли немцы, что не удержаться им тут, стали угонять людей. Погрузят в товарный вагон, запечатают и везут, как скот на убой. Прятался я, пока не услышал стрельбу. Мой дом на самом краю стоит. Немцы из него отстреливались, когда наши пошли в атаку. И вот, вышел я из погреба на свет божий. Вижу, к порогу моего дома бежит наш боец. Он в дом, а немец — из дому, и успел этот подлец выстрелить и убить нашего бойца. Так и остался русский человек лежать на моем пороге, — за мой дом, значит, бился и голову сложил. Взял я винтовку убитого и вот, как видишь, встал вместо него...

Весь день бойцы командира Закарова шаг за шагом продвигались к центру города. Прямее становились улицы, выше здания, и с каждым часом росло напряжение боя. На вторые и третьи этажи домов немцы втащили пушки и пулеметы, стреляли с чердаков, с крыш, из окон подвалов. Командир взвода бронебойщиков Константин Михайленко сказал своим молодым бойцам:

— Ничего, ребята, в Сталинграде труднее было, там из-за каждого камня стреляли. А тут фриц пуганый. Это он со страху палит. По всему видать, танки сейчас пустит...

Действительно, вечером немцы ввели в бой танки. Из одного квартала им удалось вытеснить наших бойцов. Но на рассвете квартал был снова в наших руках. У стены большого дома лежали двадцать рабочих, расстрелянных немцами.

Вот что значит потерять один квартал хотя бы на несколько часов, — сказал Михайленко своим бойцам. Если бы немцам нас не удалось потеснить, эти люди были бы живы. И бойцы, полные гнева и жажды мести, снова шли в атаку, нанося врагу тяжелые потери. Один из многих пленных, взятых в Мелитополе, Ганс Швейгер, рассказывает о том, как дорого обходится немцам борьба на улицах города. Он вздыхает и закрывая водянистые глаза, глухо бормочет: «О-о-о, Сталинград!» Присутствующий при допросе немолодой солдат с бронзовой медалью на груди не выдерживает и сжав широкой ладонью ложе автомата, говорит:

«Мы им еще не один Сталинград устроим».

Молодой офицер красным карандашом обводил на карте кварталы, отвоеванные за последние два часа боя. С улицы донесся тяжелый грохот.

— Что это опять за буран? — спросил офицер, отрываясь от карты.

— Нет, это наши танки подошли, — ответил автоматчик со сталинградской медалью на груди. — Ну, теперь скоро конец фрицам...

Отгремела канонада многодневных боев. Сегодня войска 4 Украинского фронта, сломив ожесточенное сопротивление противника, полностью овладели городом и железнодорожной станцией Мелитополь. Сломлен важнейший оплот, запиравший подступы к Крыму и низовьям Днепра. Одержана еще одна крупная победа.

Газета «Правда», № 263 (9399), 24 октября 1943 г., стр. 4.

Увага!!! 

Шановні випускники, для вас інформація.

9 листопада 2016 року відзначається 40-річчя заснування Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод (Української гельсінської групи). Це була перша легальна правозахисна організація в Українській РСР, яка відіграла одну з ключових ролей у національно-визвольній боротьбі Українського народу, розпочала ненасильницький, легальний і правовий шлях у здобутті Україною незалежності, становленні демократії, поваги до прав людини.

Засновники Української Гельсінської Групи

           Сьогодні, з учнями 9 класу, ми пригадали події 9 листопада 1976 року і правозахисну діяльність УГГ. Засновники і члени Української гельсінської групи в добу краху світової колоніальної системи нагадали про існування поневоленої України і порушили питання про визнання її світовим співтовариством.

Коротко, про Українську гельсінську групу:

49 осіб налічувала Українська гельсінська група;

30 меморандумів, декларацій, маніфестів, звернень та інформаційних бюлетенів оприлюднила Українська гельсінська група до кінця 1980-х років;

5 життів правозахисників віддала Українська гельсінська група у протистоянні із радянською тоталітарною системою;

550 років сукупно провели діячі групи в таборах, колоніях, в’язницях, засланні, психіатричних лікарнях.

1 квітня 2004 року (у день смерті Миколи Руденка) була заснована Асоціація правозахисних організацій – Українська гельсінська спілка з прав людини. Її метою є реалізація та захист прав людини і основних свобод через сприяння практичному виконанню гуманітарних статей Прикінцевого акта Гельсінської наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 року, інших прийнятих на його розвиток міжнародних правових документів, а також усіх інших зобов’язань України у сфері прав людини та основних свобод. Асоціація є правонаступницею Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод. Сьогодні представниками Асоціації є 30 правозахисних організацій.

КІЛЬКА КОРИСНИХ ПОРАД ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ЗНО З ІСТОРІЇ

Незалежне тестування не повинно бути перешкодою при вступі до вищого навчального закладу. Навпаки ЗНО є додатковим шансом перевірки реальних знань, набутих під час навчання в школі, та відбору найкращих для навчання вишах з різним рівнем престижності. Таке розуміння системи незалежного тестування допоможе вам налаштуватися на "хвилю" продуктивної підготовки до зовнішнього тестування.

1. Конспект з датами

Ознайомтеся з програмою ЗНО з історії України чи всесвітньої історії, а після цього зробіть собі повний конспект всіх історичних дат, які необхідно знати на тестуванні, в хронологічному порядку. Біля кожної дати напишіть, що означає ця дата. Але краще підписуйте не так, як це написано в підручнику, а так, які найяскравіші асоціації викликає у вас та чи інша історична подія. Час від часу перевіряйте себе разом із друзями або попросіть вчителя історії допомогти вам у підготовці до ЗНО таким чином.

2. Назви документів заучуйте точно

Якщо назву та опис історичної події ще можна записати своїми словами до свого конспекту, то назви документів треба знати точно і напам`ять. Можна їх просто зазубрити. А для того, щоб запам`ятати їх було легше, намагайтеся якомога більше прив`язати назви документів до історичних подій, з якими вони пов`язані. І дати! Звичайно, вам необхідно знати, коли було підписане те чи інше історичне свідоцтво.

3. "Вмикайте" логіку

Хоча історія і вважається гуманітарним предметом, це зовсім не означає, що треба забувати про логічне та навіть аналітичне осмислення історичний подій. Чи відомо вам, що на ЗНО трапляються "хитрі" запитання? Для вірної відповіді на них недостатньо просто зазубрити перелік історичних подій. Тут вам допоможе тільки ваше мислення та розбір конкретної ситуації.

4. У диспутах народжується істина

Як би смішно це не звучало, але зробіть історію темою свого спілкування з друзями. Особливо з тими, яким також треба буде здавати ЗНО з цього предмету. Ви можете домовитися, що кожен із вас буде доводити інтереси однієї із сторін переговорів чи просто розповідати про події навкруги від імені історичних діячів. Всього декілька годин практичних диспутів на тиждень допоможуть вам краще зрозуміти та навіть "пережити" історичні події, що значне допоможе вам у розумінні сутності цих подій.

5. Вивчайте історичні карти

По-перше, карти є наочними посібниками для кращого засвоєння матеріалу. Особливо це стосується візуалів – людей, які найкраще сприймають інформацію очима. А по-друге, тести минулих років містили запитання з картами. Отже, вам краще розуміти, де знаходилася та чи інша стародавня держава, подивившись на карту, ніж читаючи величезний опис її географічного положення. Історія та географія схожі своєю необхідністю вивчення карт, тільки акцент робиться на інших аспектах. Але проаналізувавши карту, можна зробити як історичні, так і географічні висновки.